 Рукописні тексти сторінок українського старовинного Євангелія, писаного монахами в православних монастирях Двірця й Пересопниці рідною мовою ще усередині XVI столітті, донині випромінюють лагідне сяйво позолочених букв і незбагненну потужну благотворну енергетику, викликають у людей, яким щастить бачити й торкатись руками цього Святого Письма, почуття захоплення і душевного трепету, блаженства, умиротворення та сердечної поваги до Української Першокниги і її творців.
28 серпня 2016 року в Україні виповнюються 460 років від початку робіт зі створення нашої рукописної національної святині - Двірецько-Пересопницького Євангелія. Української Першокниги, на якій присягають новообрані президенти нашої держави і до якої Хмельниччина, та Ізяславщина зокрема, має безпосереднє відношення, адже творення цієї унікальної книги, якою гордимося ми сьогодні, розпочалося у свято Успіння Пресвятої Богородиці 15 серпня за старим стилем (28 серпня за новим стилем) 1556 року в Свято-Троїцькому монастирі у селі Двірці на Ізяславщині. Тепер уже й будь-яких слідів земних від стін цієї святої обителі і двору княжого не лишилося, але є згадка про цю подію, село і монастир на одній з 482 рукописних сторінок Першокниги, залишена її боголюбивими творцями.
З нагоди цієї знаменної дати в бібліотеці створено книжкову виставку "Пересопницьке Євангеліє - святиня українського народу", яка містить матеріали з історії написання книги, брошури та відповідну краєзнавчу літературу.
|
